береги понту

Наш союзник Bikinika

Відпочинок на сверхдорогой яхті в акваторіях Дніпра або Чорного моря можна порівняти з їздою на Lamborghini українськими дорогами. Він переслідує лише одну мету - підкреслити статус власника. У нас немає ні яхт-сервісу, ні налаштованих на покупку яхт кредитних програм. Проте, наші скромні води борознять суду, які зробили б честь і Середземномор'ю, і Багамам з Гаваїв

Один з найпрестижніших в країні яхт-клубів, де швартують свої суду народні депутати, банкіри і високопоставлені чиновники, носить скромну назву «Маячок». Він розташований на Жуковому острові - в межах Києва, вниз по Дніпру.
При в'їзді туди висить табличка з перекресленим фотоапаратом. Клуб вважається закритим: його члени не бажають розголосу свого захоплення.
Минувши порожню майданчик ресторану та автостоянку з парою родстерів, спускаємося до причалу. На воді погойдуються два десятка моторних яхт (які в народі називають катерами), на полірованих бортах грають сонячні відблиски. Їх силуети не менше хижі, ніж у есмінців, а втілена в них інженерна думка вразила б і творців атомохода. Серед цих корабликів немає жодного дешевше 500 тис. Євро.

На приватній верфі в Херсоні яхти будують з червоного дерева. Кубометр матерали коштує 25 тис. Євро

Дрібним яхтам тут не місце: у них невеликі паливні баки, які довелося б заливати з каністр прямо на причалі. А з бензинової смородом і масляними плямами тутешні «моряки» миритися не мають наміру. Самі вони беруть паливо на водній заправці в столичному районі Оболоні, в декількох кілометрах вгору, за один підхід заливаючи тонну пального.
Марини і гроші
Засмаглі люди на причалі «Маячка» - найняті капітани; судновласники ж в яхт-клуб навідуються нечасто.
- Я взагалі нікого з них не знаю, - розповідає Богдан, раніше ходив на вантажних судах, а нині працює в «Маячці». - Господарі можуть тижнями тут не показуватися, а коли приїжджають, то катаються всього кілька годин.
Такий інтерес до власних яхт пояснюється просто: повноцінно відпочити на дорогому і вимагає відповідного обслуговування судні в Україні неможливо через відсутність яхтової інфраструктури. Сенс відпочинку полягає в подорож від однієї бухти до іншої. Для цього ідеально підходить узбережжі Середземного моря, багате маринами - обладнаними стоянками, де можна підключитися до електрики, провести ремонт, заправити бак, купити продукти, переночувати в готелі або сходити в ресторан.

Ця яхта пришвартовані біля набережної фешенебельного столичного кварталу на Оболоні. Місцеві жителі запевняють, що судно належить одному з головних забудовників цього району

- Подібна інфраструктура є в Іспанії, Греції, Італії, Хорватії, частково в Туреччині, - підкреслив власник фірми «Промтранс» (офіційний дилер італійської компанії Azimut Benetti, яка будує яхти) Юрій Непокритий. - Але на Кримському узбережжі, не кажучи вже про Дніпро, такого сервісу немає, і в найближчі п'ять років не буде.
На думку пана Непокритого, цьому є кілька причин. По-перше, Україна - не Італія: наша людина нічого не варто запастися ящиками з провіантом, каністрами з пальним і всім іншим, що може знадобитися в дорозі. По-друге, Чорне море - НЕ Середземне: українські прикордонники зупиняють яхтсмена чи не щогодини. По-третє, багато власників дорогих яхт не потребують сервісі, тому що навіть не збираються виходити на велику воду. Яхта для них - лише символ величі:
- Люди, які купили яхту для демонстрації своєї значущості, зараз шукають, кому б продати судно. Адже за дорогою човном потрібно доглядати, консервувати її на зиму - все це коштує чималих грошей. В результаті яхта перетворюється в витратну статтю. Сьогодні вторинний ринок яхт пішов вже по третьому колу.

У Києві є де причалити яхту. Однак інфраструктури для повноцінного відпочинку на приватному судні в Україні немає

Київська компанія «Промтранс» в рік продає до 10 яхт, більшість - за ціною від $ 500 тис. До $ 1 млн. Всього в Україні представлено 5 основних світових яхтових брендів, які в цілому продають українцям до 40 човнів в рік (наприклад, в США тільки одна Azimut Benetti збуває 200). При цьому багато співвітчизників купують яхти за кордоном і не ввозять їх в країну, вважаючи за краще Середземне море або Атлантичний океан. Причому - не тільки через хорошого сервісу в згаданих водах, а й тому, що ввезти яхту в Україні - вкрай дорога затія. Адже в цьому випадку 44% до її вартості додають митне оформлення і податки. Плюс страховка і транспортні витрати. В результаті, за судно ціною в $ 750 тис. Українець, який бажає тримати його вдома, змушений заплатити $ 1 млн. Саме тому більшість дорогих яхт в Україні ходять під прапорами офшорних держав.
Хоч ціни і захмарні, Юрій Непокритий впевнений, що хороша яхта може і повинна бути доступною. Європейці свої човни вартістю $ 1 млн. Купують завдяки лізинговими програмами і вигідним кредитам, але в Україні системи кредитування яхт не існує. І наші банки можна зрозуміти: немає компаній, які бралися б страхувати яхти, немає служб, які могли б оцінювати стан човнів, немає бази запасних частин.
Маленьке судно будують 8-12 місяців, велике - 3-4 роки, так що навіть той, хто при грошах, не отримає хорошу яхту відразу. Найближчу у Azimut Benetti можливо купити тільки в 2011 р, такі ж черги і на інших верфях.
- Дехто ладен платити і 60-70 млн. Євро, але все одно змушені чекати, - зазначає Юрій Непокритий.
Найдешевша яхта від Azimut Benetti коштує 450 тис. Євро, найдорожча - 11 млн.
Ціна на мегаяхти (їх довжина понад 50 м) може доходити і до 100 млн. Євро - все залежить від проекту.
Пластик і червоне дерево
З вітрильними яхтами все йде простіше, але - не набагато. Зараз в країні чимало приватних верфей будують вітрильники з дерев'яними корпусами. Втім, на думку Павла Лебедєва, довгий час працював з елітними судами на фінській судноверфі, дерев'яні човни - вчорашній день. В Європі вони давно не користуються попитом через свою тяжкості і довгобуду.
- Коли ми з миколаївськими хлопцями зробили в Фінляндії свою першу пластикову яхту, просто сміялися, - поділився майстер. - Вона здавалася нам іграшкою. Шеф дав мені молоток і каже: бий в борт. Я довго відмовлявся, але в підсумку вдарив. Виявилося, що після шестісуточной термічної обробки пластик перевершує в міцності сталь.

Типовий інтер'єр кают-компанії дорогий моторної яхти

Виробництво склопластикових яхт приносить солідний прибуток: собівартість човнів фінської судноверфі - 168 тис. Євро, а продають їх за 460 тис. Попит колосальний: за фінськими яхтами від відомого дизайнера Роджера Мартіна завжди стоїть черга. Павло Лебедєв стверджує, що саме фіни будували яхти для Віктора Януковича і Георгія Кірпи. Херсонська судноверф «Марина груп» від традиційного матеріалу не відмовляється: тут будують яхти довжиною від 12 до 35 м з червоного дерева. За словами директора підприємства Володимира Ніколаєва, таке будівництво не тільки трудомістке, але і незвичайно дороге:
- Ми використовуємо такі цінні породи дерева: Кхая, сипо, тик - їх вартість часом доходить до 25 тис. Євро за куб.
Володимир Ніколаєв розповідає: у яхти з червоного дерева багато переваг. Вона довговічна - червоне дерево після спеціальної обробки може служити довше століття. У дерев'яному корпусі немає конденсату, запаху пластмаси, комфортніше, краще тепло- і звукоізоляція.
Обсяги виробництва приватної судноверфі поки невеликі - на воду спущено чотири яхти, ще п'ять - будуються.

У затишних місцях на річці, крім суперяхт, можна побачити і інші чудеса техніки. Наприклад, цей гідроаероплан

Павло Лебедєв згадує, що фін довго не хотів відпускати українських майстрів до рідного Миколаєва, а коли ті все ж поїхали, вирішив перенести бізнес в Україні. Але тут він зіткнувся з такими перешкодами, що вести справи йому швидко перехотілося.
Можливо, ці перешкоди і по зубам людям, чиї яхти швартуються у наших причалів. Але і ті, хто ці суду будує, і ті, хто їх водить, стверджують: золотоносний ресурс у вигляді виходу до Чорного моря і протікає через всю країну повноводної річки поки простоює.
Про складні речі, які роблять з яхтами простіше

Народний депутат Василь Гуреєв (на кормі), який взяв гран-прі регати в Монако, мріє зайнятися яхтингом з повною самовіддачею

Розумніше шахіста

Багатопалубні моторні катери не приваблюють народного депутата Василя Гурєєва. Його пристрасть - гонки на спортивних вітрильних яхтах. Фокус побував на тренуванні яхтсмена.
На своїй чотиримісній яхті класу Melges пан Гуреєв тренується в акваторії Київського моря. Сам шкіпер вітрильним спортом почав займатися в вісім років.
- Зізнаюся, часу на навчання не вистачало. А парус вимагає повної самовіддачі, - каже нардеп, який нині очолює федерацію парусного спорту України.
Неодноразовий переможець міжнародних регат Василь Гуреєв ретельно стежить за своєю вагою - він не повинен перевищувати 90 кг, інакше про участь в змаганнях можна забути. Спортсмен зважується по три рази на день, і коли помічає, що поважчав хоча б на 100 г, підсилює ранкову зарядку.
- Якщо і фізичні вправи не допомагають - просто припиняю є, - посміхнувся він.
Зараз народний депутат готується до змагань в Данії. За його словами, шанси на перемогу великі: у вітрильному спорті сильніше українців лише австралійці і французи. Наші в будь-який регаті беруть призові місця.
Василь Гуреєв переконаний, що яхтсмен в хвилину приймає значно більше рішень, ніж шахіст. Він бачить вітер в кольорі: його щільність, потоки. Коли вітрильнику доводиться лавірувати проти вітру, без таких навичок не обійтися.
- Ми змагаємося з королями, спадковими принцами, - без тіні хвастощів розповідає Василь Гуреєв. - Для них яхтинг - це не мода, що не статусний спорт. Просто людина, яка одного разу відчув себе яхтсменом, вже ніколи не вилізе з човна, будь він хоч президентом, хоч королем.
Яхта Її Величності