Східна Перлина і хмарочоси Шанхаю

Наш союзник Bikinika

У Шанхаї я жив прямо в самому центрі, на пішохідній вулиці Нанкін-роуд, ходити по якій ввечері в темряві мені не сподобалося. На наступний день виявилося, що тут і вдень теж знаходитися не дуже приємно. Якщо вчора приставали жінки легкої поведінки, то з ранку атакували мужики. Ні, зовсім не ті, про кого ви подумали;) а продавці -

-Wanna shopping? Watches? Bags? Shoes?

І у кожного картонка-розкладачка з номенклатурою. Да уж, як з Гонконгу повернувся, так просто мрію знову зайнятися вуличним шопінгом. Палений «Ролекс» зламався, треба новий купити :)

Або може я даремно кочу на них бочку, і це Гуччі з Карденом наймають цих зазивав в свої бутики? :)

На пішохідній Нанкін-роуд. Смішний чоловічок, схожий на букву, А - це талісман недавно відбулася в Шанхаї виставки Експо-2010.

А ось і знаменита набережна Хуанпу, звідки відкривається той самий приголомшливий вид на район хмарочосів, що я не раз бачив по телевізору. Ось тільки враження змащувала серпанок, якій був оповитий все місто. Але телевежа «Східна Перлина» і недавно побудована «відкривачка» Шанхайського Торгового Центру звичайно мегакруто, тут ніяка імла не може перешкодити оцінити всю грандіозність цих споруд.

А ось архітектуру початку XX століття на набережній Бунд оцінити не вдалося, так як крім димки ще й сонце світило прямо в обличчя. До речі, це пам'ятник першому комуністичному меру Шанхая, маршалу Чень І, а зовсім не товаришеві Мао, як дехто вважає.

Тут я став свідком того, як китайські діти справляють малу нужду. Навіть не знімаючи штанів, маленький хлопчик сів прямо на тротуарі, штани у нього розсунулися, і він у всіх на виду «надудоніл» цілу калюжу :)

А тепер треба було якось перебратися на той бік річки. Позначений на картах Sightseeing Tunnel під річкою Хуанпу виявився відвертою туристичної «капелюхом», не коштувала заплачених 45 юанів. Тебе в вагончику везуть по тунелю, а навколо світяться гнучкі неонові шнури і загробний голос мовить - Уууу !!! Рай і пекло ... Всесвіт ... Космос ... Уууу !!!

Так що якщо потрібно на той берег, то краще за три юаня проїхати на метро. Тому як мостів немає.

Підйом на самий верх телевежі обійшовся в 150 юанів. Нічого так ціни. При цьому знову, як і в Японії, у мене не пройшов платіж по кредитній карті. Ну що таке! Основна ж пам'ятка! Довелося віддати залишки готівки.

Сама вежа і види з неї звичайно вражають. От якби ще не ця серпанок, а так видно тільки те, що поблизу, а в іншому нагадує московський смог, який показували по телевізору в той рік. А в нижньому кулі - мене це теж вразило - американські гірки!

У сувенірних магазинах нагорі з кредитками теж не все ясно. Одні магазини «візи» беруть, інші у відповідь на показану карту махають руками. І наклейка висить - «Go with VISA». Ми ще з одним російським мужиком так і не зрозуміли - це означає «йдемо з Візою» або навпаки - «йдіть-но ви звідси з Візою»? :)

Хмарочоси фінансового центру. На лівому фото в центрі - «відкривачка» Шанхайського Всесвітнього Торгового Центру і хмарочос Цзінь Мао. На правому фото стилізація під архітектуру старих американських хмарочосів - це фінансовий центр Ping'an.

Вид на набережну. На острівці видно «пам'ятник народним героям». Все в серпанку.

На оглядовому майданчику телевежі

Народ фотографується, лежачи на скляному підлозі

Пішохідний кільце над центральним перехрестям Пудуна. Цікаве рішення - щоб не робити пішохідні переходи і не ставити світлофори просто взяли і підняли тротуар.

Увечері на вулицях

Ось з чим в Шанхаї дійсно набагато краще, ніж в Японії, так це з банкоматами. Спускаєшся в торговий центр прямо поруч з «кругом», і ось тобі банкомат від HSBC. До речі, а ви в курсі, як розшифровується абревіатура «Ротшильдівське» банку HSBC, одного з найбільших в світі? Банківська Компанія Гонконгу і Шанхаю! Цікава назва для англійського банку! А між тим, це і є одна з основних складових «китайського економічного дива».

А ось Сітібанк своїх клієнтів не поважає :)

Коли стемніло, залишилося вирішити ще одну задачу - купити квиток на нічний поїзд до Пекіна. На жаль, китайські залізниці на той момент ще не доросли до рівня РЗ;) і замовити квиток через Інтернет тут поки було неможливо. Так що довелося їхати на вокзал. І тут я чомусь вирішив, що поїзди на Пекін відправляються з Південного вокзалу! Приїжджаю я на Південний вокзал, піднімаюся вгору за вказівниками на «Ticketing» і бачу купу табло без жодної латинської літери на ньому! Ну і де ж обіцяні англомовні каси?

Став вивчати табло, але потрібних мені поїздів там не було. А я взагалі куди треба приїхав или как? І запитати нема кого, вокзал якийсь безлюдний, довідкового бюро теж немає ... Тільки постійно підкочують якісь мутного виду мужики і щось запитують по-китайськи. У мене що, на пиці написано, що я повинен розуміти по-китайськи?

-Ханцо ​​... Ханца ... Вай ю Гоїн? Ханца?

Як я зрозумів, це місцеві «бомбили». Один мене запропонував навіть доставити куди треба на мотоциклі :) А підкаті з таким же питанням, where are you going? дівчину я ввів в ступор, відповівши - «Beijing» :)

Вобщем, для прояснення ситуації довелося їхати на інший вокзал - центральний Shanghai Railway Station. Тут-то і англомовна каса знайшлася, і квиток я купив, і з вокзалом все стало зрозуміло. Виявилося, поїзди в Пекін йдуть з вокзалу Хонцяо (Hongqiao Station), що поряд з місцевим аеропортом, а Південний вокзал - це скоєно окремий вокзал, ніяк з ним не пов'язаний! Ось тільки китайські залізниці, як я вже помітив, ще не доросли до рівня РЗ;) і кредитні картки не брали, не дивлячись на те, що сума немаленька - 730 юанів!

А метро тут оплачується так. Підходиш до автомату, тикаєш кнопку «English», вибираєш лінію, на якій знаходиться потрібна станція, тикаєш в неї, потім на який з'явився екрані тикаєш станцію. Автомат показує ціну. По центру - 3 юаня, на Південний вокзал - 4 юаня, на вокзал Хонцяо - 5 юанів. Ось тільки не всі автомати приймають паперові гроші, деякі хочуть тільки монети, і це може бути засідкою. Плюс автомат може відмовитися приймати деякі монети, я так і не зрозумів, чому. Деякі з другого разу пролітають, а деякі так і викидає назад. Але зміна автомата проблему вирішила. А ось якщо з усіх грошей тільки сотенні, то тут залишається йти в касу. За допомогою англійської, ручки, паперу, пальців і такий-то матері квиток купити теж можна :)

Так, а будується метро в Шанхаї такими темпами, що на будь-якій карті, виданій не в поточному році, може не виявитися не тільки деяких станцій, але навіть цілих ліній!

Підсумком же дня стало те, що незважаючи на певну кількість хрени;) Шанхай виявився першим містом на моєму маршруті, який мене реально вразив. На відміну від Токіо або того ж Тайбея.

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА ◄ ПОЧАТОК ► Прогулянка по Шанхаю - старому і новому