Статьи

Про українське виноробство або те, чого немає

Що сьогодні робиться для того, щоб реформувати виноробну галузь і дати можливість дрібним виноробам бути представленими на полицях українських магазинів.

За останні кілька місяців від уваги податківців часто стали страждати дрібні українські виноробні.

"Економічна правда" вже повідомляла , Як контролери навідувалися в компанію Beykush winery миколаївського бізнесмена Євгена Шнейдеріса або на домашню виноробню француза Крістофа Лакарена, що влаштувався в Шабо Одеської області.

І Шнейдеріса, і Лакарена звинуватили в порушенні законодавства і продажу вина без ліцензій.

Подібні обшуки ніяк не сприяють розвитку виноробства в країні.

Щоб почати виробляти вино на законних підставах, необхідно пройти ряд складних бюрократичних процедур, а щоб продавати вино, необхідна ліцензія на оптову продаж, яка коштує 500 тис грн на рік.

ЕП розбиралася, що сьогодні робиться для того, щоб реформувати галузь і дати можливість дрібним виноробам бути представленими на полицях українських магазинів.

Що сьогодні робиться для того, щоб реформувати виноробну галузь і дати можливість дрібним виноробам бути представленими на полицях українських магазинів

У листопаді минулого року перший заступник УКРІНФОРМ Сергій Білан написав на своїй сторінці в Facebook, що податковою міліцією було припинено діяльність підпільного цеху з виробництва та реалізації винної продукції. "Ніяких дозвільних документів на цей вид діяльності" виробники спиртного "не мали", - заявив Білан.

"Підпільним цехом" виявилася приватна виноробна Beykush Winery, існуюча з 2010 року, з нетиповим для підпільників сайтом , Де розміщена вся інформація про виноробні, з моменту її заснування, і 11 тисячами передплатників на Facebook.

"Виробники спиртного" Євген Шнейдеріс, який організував все це справа "заради експерименту", періодично представляє своє вино на дегустаціях, бере участь з ним у конкурсах і отримує призи, що теж не зовсім типово для "бутлегера-підпільника".

Обшук привернув увагу журналістів, бізнесменів, на кшталт Євгена Чичваркіна і губернатора Міхеїла Саакашвілі, які встали на захист Beykush.

В даний момент, згідно з розпорядженням Очаківського суду Миколаївської області , На виноматеріали, обладнання, продукцію і комплектуючі накладено арешт.

В даний момент,   згідно з розпорядженням Очаківського суду Миколаївської області   , На виноматеріали, обладнання, продукцію і комплектуючі накладено арешт

Іншим виноробом, який постраждав від особливої ​​уваги податківців, став француз Крістоф Лакарен, який проживає з невеликим господарством в селі Шабо Одеської області. До нього податківці нагрянули зовсім недавно - в січні.
Його фіскальна служба також підозрює в незаконному виготовленні, зберіганні та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв. "Виробництво і реалізація алкоголю здійснювалося без ліцензії, сертифікатів якості та без сплати акцизного податку", - повідомили в прес-службі Одеської області.

"Кілька років з наполегливістю законослухняного європейця Лакарен подає документи на отримання ліцензії, здає нескінченні аналізи вина і шампанського, але все безрезультатно. Отримати ліцензію простому українцеві неможливо. Тому ліцензію на виробництво і продаж вина в Україні мають 17 або 19 заводів. Все! Майже в кожному дворі Бессарабії і півдня України роблять вино і все воно - поза законом ", - написав у своєму блозі журналіст Павло Шеремет, не раз бував в гостях у Лакарена.
У УКРІНФОРМ ж заявляють, що за останні десять років Лакарен не звертався до головного управління УКРІНФОРМ Одеської області і в ГФС України із заявою для отримання ліцензії.

"Такого немає ніде в світі"

Виноробна галузь в Україні працює за закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", прийнятому в 1995 році.

"Закон повинен був стати перехідним між законодавством СРСР і незалежної України. Прийняли його наспіх, з розрахунком, що закон через якийсь час допрацюють.

Чому наспіх? Тому що тут об'єднали виготовлення та обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ", - розповідає власник винного бренду" Колоніст "і глава Українського бюро винограду і вина Іван Плачков.

Претензії до існуючого законодавства є і у Асоціації виноградарів і виноробів України. Директор асоціації Сергій Михайлечко вважає, що воно морально застаріло і зовсім не враховує інтереси вітчизняного виробника, як і не сприяє його розвитку.

Також Михайлечко відзначає зайву бюрократизацію і складності отримання документів.

"Щоб випустити нове найменування, підприємство повинно розробити" Технічну інструкцію "(ТІ) і" Технічні умови "(ТУ) на підставі державних стандартів і затвердити ці документи в Мінагрополітики. Якщо за першим пунктом питань не виникає, то з другим починається справжній Армагеддон" , - додає Михайлечко.

За його словами, в законодавстві відсутні чіткі терміни розгляду цих документів, і твердження може зайняти кілька місяців.

"Ні магазину, куди можна прийти і купити ліцензію. Це довгий і складний процес погоджень в декількох контролюючих органах. Правила, за якими ці узгодження проходять, часто прийняті ще Радміном СРСР в 1980-х роках", - говорить Шнейдеріс.

Найголовніша біль для всіх виноробів - ліцензія на оптову продаж, яка коштує 500 тис грн на рік, відзначає він.

"Ми виробляємо 140 тис пляшок в рік, тоді як великі підприємства - по 30-40 млн, але за ліцензію на оптову торгівлю платимо однаково: 500 тис грн на рік", - говорить Плачков.

За його словами, для такого невеликого підприємства, як "Колоніст", ситуація абсурдна: при обороті 6-7 млн ​​грн на рік доводиться платити 1,3 млн грн податків, в тому числі 500 тис грн за ліцензію.

Фіксований великий ліцензійний збір, який не залежить від обсягу виробництва, ставить малі господарства в нерівні конкурентні умови.

"Дивно, але закордонний виробник аналогічного розміру, що випускає 10 тис пляшок вина, цілком може бути представлений на нашому ринку. Без всяких обмежень. Через дистриб'ютора. Український же виробник не може без цієї ліцензії продати свою продукцію українського дистриб'ютора", - дивується Шнейдеріс.

За даними сайту "Вино України" в 2013 році у підприємств з великими обсягами виробництва частка вартості зазначеної ліцензії в собівартості реалізованої пляшки вина становила: у ВАТ "ДМК" Таврія ", Херсонська область, - 0,9 грн, у ТОВ" ПТК Шабо ", Одеська область, - 0, 2 грн, у ПАТ "Коблево", Миколаївська область, - 0,3 грн.

У підприємств з невеликими обсягами виробництва ця частка була такою: у ТОВ "Велес" (ТМ "Колоніст") - 58,3 грн, у ЗАТ "Одесавинпром" - 27 грн, у ВАТ "Зелений гай", Миколаївська область, - 24, 9 грн.

Іноземні менеджери, які працюють в Україні, в подиві.

"Злочин - не діяльність цих малих виробників вина, а податкова система, що заганяє їх у тінь через ідіотський півмільйонного податку на дозвіл торгувати вином", - написав глава Одеської ОДА Михайло Саакашвілі відразу ж після скандалу з Beykush.

Його соратник Георгій Вашадзе - засновник Фонду інновацій та розвитку, що займається проектами з модернізації державних послуг, також не розуміє сенсу ліцензії.

"Ліцензія на оптовий продаж - це взагалі нонсенс, такого немає ніде в світі. Думаю, ліцензія на експорт - це не те, що повинно існувати в країні. Хіба Україна контролює, скільки вина і різних алкогольних продуктів буде продаватися за кордоном? Або є квота того, скільки вина ми будемо продавати? Так чим більше - тим краще ", - заявив Вашадзе.

Винна карта

Багато в чому завдяки невирішених проблем законодавчого регулювання виноробство в Україні, при всьому його потенціал, залишається нерозвиненим.

За останні 20-30 років виноробство в світі пережило бурхливе зростання.

Менше 30 років тому на карті виноробства не було таких регіонів як Пріорат і Ріас Байас в Іспанії. Пріорат з депресивного гірського регіону перетворився в престижний іспанський винний регіон, там з'явилося більше сотні господарств, а населення зросло втричі.

"У нас багато регуляторних моментів, які не дають розвиватися. Законодавство залізобетонне, жорстке, негнучке та непродумане. У Франції та Італії жорстко контролюють виробника, але дозволяють йому розвиватися", - говорить Плачков.

В Асоціації виноградарів кажуть, що в ЄС виноградарство і виноробство визначаються як соціально важливий напрямок, а вино є соціальним продуктом.

Розвиток виноградарства і виноробства подається в розрізі стратегічного розвитку економіки регіонів. З цією метою розробляються і впроваджуються програми фінансової, маркетингової та PR-підтримки.

"В Україні вино розглядається виключно як продукт, який можна використовувати для поповнення бюджету. До того ж, виноробів хочуть звинуватити в пособництві поширення алкоголізму, що само по собі є абсурдом", - додає Михайлечко.

Які є ініціативи

Всі свої сподівання Шнейдеріс склав в петицію і розмістив на сайті президента . Президент розгляне її, якщо вона набере 25 тис підписів.

Він просить Порошенка вивести вино з підакцизних товарів, скасувати ліцензії, які заважають розвиватися, наблизити норми регулювання до європейських і спростити механізм реєстрації виноробних підприємств.

"Правильно буде зробити вино непідакцизні товаром. В деяких країнах воно виключено з категорії алкогольних напоїв. Це зовсім ідеальний варіант, і я не вірю в таку революційність", - говорить Плачков про ініціативу колеги.

На момент виходу матеріалу під петицією підписалося менше 2 500 чол, і шансів на те, що до закінчення терміну збору підписів наберуться необхідні 25 тис голосів, не так багато.

Втім, навіть якщо петиція Шнейдеріса провалиться, втрачено буде не все. На сайті Верховної ради зареєстровано два законопроекти, здатні вплинути на ситуацію, що склалася.

перший законопроект , Зареєстрований групою депутатів на чолі з Андрієм Вадатурським завдяки ініціативі Плачкова 24 квітня 2015 року, передбачає скасування півмільйонної ліцензії для підприємств, які роблять вино з власного виноматеріалу.

"Якщо ти купив виноград і зробив виноматеріал, то ти не повинен платити. Якщо ти купив виноматеріал - платиш", - пояснює Плачков.

При цьому багато потенційних винороби в силу відсутності можливості самостійно виготовляти вино продають виноматеріал великим виробникам за заниженою ціною.

У пояснювальній записці до законопроекту говориться, що 55 виробників винної продукції, які в 2010-2013 роках платили гроші за ліцензію на оптову торгівлю, будуть платити їх і надалі.

альтернативний законопроект , Внесений депутатом з фракції "Народний фронт" Геннадієм Кривошеєм місяцем пізніше, дублює акт Вадатурського, доповнюючи його незначними уточненнями.

Проблема в тому, що обидва проекти застрягли в комітеті Верховної Ради з питань податкової та митної політики ще в травні 2015 року. Нічого в цьому плані пір не відбулося.

Є ще один профільний законопроект, над ним активно працював Вашадзе. Даний акт поки не внесений до парламенту. Про нього розповів Саакашвілі, коли коментував на своїй сторінці в Facebook ситуацію з Baykush і ліцензією на оптову продаж.

"Дуже сподіваюся, що найближчим часом Верховна Рада скасує цей податок. Це частина" одеського пакету реформ ", який ми внесли до Верховної Ради. Міністр сільського господарства Олексій Павленко нас підтримує, залишилося тільки голосувати. Просто поки ми чекаємо, майже щодня вбивають бізнес ", - написав тоді глава Одеської ОДА.

"У галузі є чотири ліцензії: на виробництво, на експорт, на імпорт і на оптовий продаж. Наш законопроект, який ми пропонуємо, передбачає скасування ліцензій на оптову продаж, на імпорт і на експорт. Залишається лише ліцензія на виробництво", - говорить Вашадзе .

За його словами, команда Саакашвілі не поспішає з реєстрацією законопроекту, оскільки перед його внесенням планують врахувати якомога більше думок. Вашадзе додає, що в разі успіху наступним етапом буде скасування ліцензії на виробництво.

"Ми розуміємо, що ця ліцензія не пов'язана з контролем якості. Це процедура, яку бізнес повинен пройти через якийсь держорган. У Грузії немає ліцензії на виробництво, контроль якості відбувається, але цим займається асоціація виноробів, а не держава.

Така ж практика в усіх нормальних країнах. Кращий контроль - конкуренція. Коли ж бізнес контролюється бюрократом, з останнім домовляються, і з'являється монополія. Тоді ми п'ємо не вино, а чортзна-що ", - додає грузин.

У будь-якому випадку, навіть простий скасування півмільйонної ліцензії досить для того, щоб дозволити розвиватися виноробної галузі. На питання, що станеться після, все відповідають однаково: кількість виробників збільшиться в рази.

***

Текст підготовлений в рамках Національного виноробного форуму

Нагадаємо, 24 лютого в Україні пройде перший Національний виноробний форум

Організатори - Торгово-промислова палата України, "Українська правда", Українська корпорація по виноградарству і виноробній промисловості "Укрвинпром". За підтримки Міністерства аграрної політики і продовольства.

Деталі можна дізнатися на офіційному сайті заходу .

Чому наспіх?
Хіба Україна контролює, скільки вина і різних алкогольних продуктів буде продаватися за кордоном?
Або є квота того, скільки вина ми будемо продавати?