Виборг. Майське дерево 2011 .. Обговорення на LiveInternet

Наш союзник Bikinika

Традиційний фестиваль середньовічної музики «Майське дерево» як зазвичай, в останні вихідні травня скликав безліч гостей і учасників з різних міст не тільки Росії, але і зарубіжжя в старовинний Виборг. Серед них був і я, з невеликою, але дружною компанією. У минулому році я приїжджав до самого відкриття і бачив як встановлюють Майське дерево, як навколо нього йшов в танок перший хоровод. На цей раз ми приїхали трохи пізніше, коли фестиваль вже почався. Народу виявилося не так мало, видно не всі ще підтягнулися.

Першими, з почутих нами, стала група «Мінус Трели». Нічого ні хорошого, ні поганого не можу сказати. Чесно, слухали в підлогу вуха, тому що з перших хвилин ми пішли в обхід по двору замку. Цікаво ж подивитися, що крім концерту відбувається. А у внутрішньому дворі теж було весело. Зазвичай ярмарок з усякими сувенірами та виробами ручної роботи, від фігурок, ложечок, тарілок до музичних інструментів і одягу. Тут же грали на середньовічних інструментах, танцювали, проходив майстер-клас в умінні стріляти з лука і фехтування. Природно, був відкритий вхід і в музей і на вежу Олафа. На башті ми вже не раз були, потопали до основним місцем подій. Народу явно додалося. Внизу вже щосили танцювали, а ті, хто вважав за краще залишатися глядачем, перебралися на другий і третій яруси. З другого дуже добре видно, зате на третьому є лавки, але той же третій ярус - місце, що не припиняється ветродуя. Як бачите, місці на будь-який смак і ступінь утеплення. Ми не брали теплого одягу, вибрали другий ярус. Я розчохлив зеркалку.

Два наступних колективу ( «Later» і «The Racoons») залишили хороше враження, але знову як і Мінус Трели не зачепили. Мені більше подобалося дивитися на всі боки. А всюди панувало непідробне веселощі. На бічній сцені і у дворі стихійно виникали хороводи, люди танцював групами, поодинці, парами, втрьох! Певного стилю не було, все танцювали як могли. У одних виходило красиво, хоч на сцену йди з показовими виступами, в інших не виходило чогось схожого на танець, але вони компенсували задарма. Кругом люди посміхалися, навіть мандрівні монахи піддалися загальних веселощів. Не важливо хто-то, солдат білогвардієць йди середньовічний сеньйор, поважна дама або молодий юнак, над усіма вже панувала світла, чарівна аура Травнева дерева!

Танці, танцями, але на ситий шлунок і виглядає веселіше. Треба було щось перекусити. І що ж на цей раз запропонували в «харчевнях»? Харчевні знаходилися відразу біля входу. В меню шашлики зі свинини і курки, ковбаски гриль, нехитрі гарніри, плов, вода мед, квас і пиво! Забігаючи вперед, скажу, що за той день, що ми пробули на фестивалі, випробували практично все. Шашликами і ковбасками залишилися задоволені, ще б гарніру трохи по-болі давали.

На обід не стали витрачати багато часу. Попереду виступаю пітерці, група «Лос Мачетес». Ось вони точно запалять так, що навіть ті, хто поки не прокинувся і нудьгує на трибунах (якщо звичайно, такі і були) остаточно заведуться! На сцені троє хлопців в помаранчевих сорочках. І понеслося! Назви пісень у групи нехитрі «Бразильська пісня», «Угорська пісня», «Пісня чилійських патріотів» (це знаменита «Bella Chao!". Але в їх обробці), «попсова пісня» і т.д. Якщо багато груп граю німецькі, британські середньовічні мелодії, то вони латиноамериканські! Під ці мотиви вони підлаштовують абсолютно різні мелодії. Так вони заспівали переспіви на тему пісню "Do Hast" і української "Ти ж мене пiдманула». Вийшло дуже забавно. Глядачі довго не хотіли відпускати «Лос Мачетес». «Єше! Ще! Ще! »- скандували не тільки танцюють, а й ті, хто сидів на трибунах. Музиканти заспівали на біс, але більше не могли, навіть якщо хотіли. Попереду багато колективів, треба дати можливість виступити всім.

У перервах між групами на сцені виступали різні танцювальні колективи, а також постійні учасник студія арт-фехтування "Еспада". Крім того пройшов перемененний конкурс костюмів. Претендентів цього року було менше, ніж в минулому. І перемогла Дружба!

Ми на який час покинути стіни замку, побродити по вечірньому Виборг. Залишали під музику групи «Sunrise band», вони грали кантрі. Не дуже люблю цей стиль. Повернулися одинадцятої. У замку грали волинки. За ідеї повинен був виступати «Троль гніт ялина», проте по мелодії, розумію що це не вони. Волинка, гітара, барабани - все ясно, на сцені «Garlic Kings»! Веселі хлопці. Такі смішні панки-кельти! Ось ще одне підтвердження, що на «травневому дереві» музика на різні смаки. «Garlic Kings» - це фолк-панк! І костюми, і ритми відповідні! Їх треба просто бачити і чути! У дворі замки пішов слем. Який же панк без нього? Штовхалися хвацько! Однак варто було кому-то впасти. Так відразу кілька людей вистачало за рука, щоб скоріше підняти на ноги. А хто не хотів, танцював навколо Майського дерева. Де як не тут ви побачите хороводи під панк-рок? Крім ми пуслушалі ще парочку груп. але цілісного враження не склалося. Наприклад, хлопці волинщики, грали добре, жваво, але вже чує = кому багато волинки.

На Виборг спустилися сутінки. Ті хто думав, що до вечора народ розійдеться, помилилися. Людей стало більше. Тепер це вже людське море. І з кожною хвилиною підтягувалися з різних затишних куточків замку. Адже зараз виступлять, мабуть, найвідоміша група з усіх учасників фестивалю. Вірні адепти пивного-року «Троль гне ялина!». Як і личить відомої групи, вони довго готувалися. Перед їхнім виступом по колу розклали світильники, потім вийшли артисти. Калібрування і налаштування інструментів. Нарешті, пролунав хрипкий голос соліста! Зробивши ковток чогось з великого кухля, він почав співати, музиканти одночасно випустили перші звуки. Глядачі відповіли такими ж гучними вигуками захоплення! Соліст, Костянтин Румянцев, поскаржився, що не так багато пива, але так само помітив. Що музика може п'янити в так само як кухоль пінного хмільного напою. Тому побажав все бути п'яними музикою. Народ з радістю погодився з такими побажаннями, мало того, деякі вже були п'яні, але тільки чи музикою? Сорок хвилин, відведені організаторами, пройшли так швидко, що хтось поруч вигукнув, що мовляв, невже все? Хочемо ЩЕ! Але ще співати не могли через регламенту.

Після пісні про ель, вони побажали все удачі і представили групу «Buhurt» з Великого Новгорода. Такий жесть викликає повагу! Відрадно чути, коли група з ім'ям дуже схвально відгукується про «молодших» колег по музичному цеху. Природно, вихід новогородцев публіка зустріла тепло, з надією, що зараз буде виступ не поступається троллям. А адже в чомусь дійсно схоже. Можливо тому колектив «Buhurt» у мене особливо не залишився в пам'яті. Пам'ятаю голос соліста, пам'ятаю як він смішно представляв свої пісні, наприклад про одну, сказав, що вона настільки нова, що у неї не те щоб назви, навіть слів немає. Група молода, можливо років через шість-сім і вони, будучи знаменитої групою, представлять когось нового, початківця. А поки міцна четвірка за виступ.

Поки вони співали, темно стало настільки, що я прибрав обидві фотокамери. Все одно кадри виходять темні.

За ними був «Гостролист», на відміну від новгородців, група вже відома. Я їх в минулому році бачив. Музика хороша, яскрава, що запам'ятовує. Але ось в поєднання зі словами подобається менше. Я б з великим задоволенням слухав просто одні мелодії. У них є і від кельтської музики, і від британської, місцями і якісь слов'янські мотиви. Їх виступ прослухав на лавочці, вже злегка прітомленний вдень і вночі, повними вражень. Вони завершили під оплески. Час на одну групу. Це - «Woodscream». Я нічого про них не почув. І налаштовувалися вони довго. А чи варто чекати їх і коли ж нарешті налаштуються? Ми переглядалися, піти раніше, поки основна маса ще тут, щоб погуляти вже по нічному місту або ранкового. На годиннику вже четверту годину ночі. Але раз прийшли залишимося до кінця.

Перші акорди Вудскріма змусили встати з лавки. Після першої пісні я вже не хотів сидіти. Я швидким кроком пішов до сцени. Після другої пісні втому як рукою зняло! На мій погляд вони і Лас Мачетос - краще, що сьогодні було! І все таки як же класно грають! Щільна музика, важкі гітари, доповнені барабаном і скрипкою, в поєднанні зі скрипкою звучать приголомшливо! Під акорди останньої пісні «Woodscream» ми покидали Виборзький замок. Четвертій ранку. Скоро електричка на Санкт-Петербург! Ця була моя перша ніч проведена під відкритим небом Виборга! І ніч дуже хороша, повна позитивних емоцій і відмінних вражень! Сподіваюся, через рік, залишаючи «Майське дерево 2012» скажу те ж саме! Спасибі групам і організаторам за Свято!