Як Петербург полюбив Грузію: Їжа, мода, культура і мова - The Village

1. Грузинська кухня
2. грузинська мода
3. П'ять брендів, на які варто звернути увагу
4. Tatuna Nikolaishvili
5. George Keburia
6. Tamta Shindelishvili
7. Anouki
8. Грузинська мова
9. За що любити Грузію
10. Чому Петербуржцям варто обов'язково поїхати в Тбілісі

Наш союзник Bikinika

Цього року Грузія виразно стала ближче до Петербургу. У квітні після семирічної перерви відновили пряме авіасполучення між Північною столицею і Тбілісі (до цього доводилося добиратися з пересадками, наприклад, в Ризі або в Києві): літаки літають двічі в тиждень по вівторках і п'ятницях, квиток в один кінець можна купити за 127,5 євро. Зараз, крім Georgian Airwaves, до Тбілісі без пересадок літають «Уральські авіалінії» - рейси запустили в липні. У петербурзькому «Своєму видавництві» восени вийшов перший паперовий пострадянський путівник по Тбілісі - до цього корисна інформація була лише онлайн, в основному вона закумулювати на сайті « Грузія для всіх »(Який, до речі, створив петербуржець Олексій Мухрані). У магазині одягу «Великий», що на Петроградській стороні, з'явилися грузинські бренди Matériel, Tatuna Nikolaishvili і інші. Нарешті, 24 листопада в «Лендоке» стартує «Тиждень культури Грузії в Санкт-Петербурзі» - апофеоз року взаємної любові. З цієї нагоди The Village вирішив зібрати в одному матеріалі все найкраще і корисне, що пов'язує наше місто з Грузією: від кухні до культури.

Грузинська кухня

У Петербурзі за рік відкрилося більше десятка закладів з грузинською кухнею, найбільш помітні - « Хачапурі і вино »На Соціалістичної і його побратим« Лев і пташка »На Петроградської стороні (останнє кафе буквально на днях запрацювало в тестовому режимі). Але з хорошою грузинською кухнею в місті погано - про це чи не хором заявили майже всі опитані The Village експати і місцеві ентузіасти Грузії. Ми попросили їх порекомендувати ті заклади, в які вони ходять самі і які радять друзям.

Ольга Волдайкіна

автор блогу про Грузію « Джігітерія »

Популярність грузинського напрямки - це я про туризм - стала буквально семимильними кроками розвиватися три роки тому. Зараз навіть смішно згадувати, як раніше люди реагували на пропозицію відправитися в Тбілісі. Зате сьогодні тільки й чути: «Я лечу в Тбілісі!» Або «Ой, я так хочу назад в Грузію». І я цьому дуже рада. Адже у Петербурга і Грузії давні і майже родинні стосунки. Ще царевич Олександр Багратіоні, соратник Петра I, був безпосереднім учасником боїв за територію нинішнього Санкт-Петербурга. Свята Ніно, сестра святого Георгія Побідоносця, вважається покровителькою нашого міста в період фашистської блокади: в день її пам'яті ворожа облога з міста була повністю знята.

На даний момент в нашому місті велика кількість грузинських ресторанів і кафе, але, на жаль, назвати хоча б одне саме тим самим я не можу. І справа навіть не в різниці продуктів ... Є місця, куди я цілеспрямовано приходжу за чимось одним. Справжній дедас пури (грузинський хліб з тоне) можна купити на вулиці Маяковського в «Лавашной № 7», за тим самим гостинністю я завжди йду до тітки Беллі в Sunny Georgia на Некрасова, 48: тітка Белла - це щось. За лобіо йду в «Сакартвело» на 12-й лінії В. О. (в нову поки так і не дійшла). За сулугуні - на Ковальський ринок. У барі The Basement на Садовій, 13 наливають прекрасне вино виробництва «Шато Мухрані».

З хінкалі ж у нас в місті біда, тому останні кілька років вдало існує наш проект «Хінкалі crew» з майстер-класами з ліплення і всіма витікаючими з глечика наслідками. Остання наша вечірка минулого тижня закінчилася о п'ятій ранку.

Шота

житель Петербурга

Багато моїх друзів і колеги люблять заклад «Хачапурі і вино» - на жаль, поки не довелось особисто там побувати. Дуже смачно готують в ресторані « Хинкальную на Неві », Але місця там краще заздалегідь бронювати. Я часто ходжу в ресторани « Мамалига »І« баклажан », Рекомендую їх, якщо запитують, де смачно поїсти, але це дуже галасливі місця. Всі інші ресторани, в яких я був, мені не сподобалися. На мій погляд, в місті все дуже погано з грузинськими ресторанами, тому що відкривають їх не професійні ресторатори, а все підряд, хто вважає, що вміє готувати грузинські страви. Їх відкривають в гонитві за легкою прибутком, і в підсумку виходить, що якості і сервісу в них немає.

Моріс Шакая

співвласник кафе «Хачапурі і вино», «Лев і пташка» і бейгельних BGL

З грузинською кухнею у мене особливі відносини - я сам з грузинської сім'ї і до традиційних грузинських страв звик з дитинства. Так що заклади з гарною звичної мені кухнею - завжди приємна знахідка.

У Петербурзі є кілька місць, які можу виділити. По-перше, маленький кіоск на Корольова, 15, де можна купити самі традиційні лаваші по 40 рублів. Готує їх справжній імеретінец, а Имеретия - самий гастрономічний регіон Грузії (зазвичай беру на один лаваш більше, щоб з'їсти його по дорозі додому). Таких кіосків по місту багато, але не у всіх буває так смачно. Лаваш повинен бути м'яким, повітряним, з хрусткою скоринкою і не черствіти на наступний день.

По-друге, ресторан «Тоне» на Московському проспекті, 62: в залі стоїть справжній тоне (грузинська піч), де печуть цікаві варіації на хачапурі і кубдарі (м'ясний пиріг). Також тут роблять домашню Чурчхела (десерт на основі грецького горіха і виноградного соку), що досить рідко зустрічається в ресторанах, так як зазвичай її купують на ринках через трудомісткого процесу приготування.

По-третє, «Хачапурная-хинкальную» на Боровий, 8: сюди треба приходити за хінкалі, тут вони поки найсмачніші.

Раніше грузинські ресторани викликали великі сумніви, в них могло бути смачно, але інтер'єр і сервіс залишали бажати кращого. Незадоволені особи працівників викликали у тебе почуття провини за те, що ти їх потривожив, а інтер'єр найчастіше був стилізований під якийсь кабак. Потім почали розвивати грузинські ресторани з ідеальним сервісом і приємним інтер'єром, але кухня не викликала спогадів про сонячної Грузії. Ні в ті ні в інші заклади самі грузини (тим більше молоді) ходити не хотіли. Зараз же почали з'являтися місця, які об'єднують грузинські традиції з європейськими форматами, почасти тому, що сама Грузія стала більш європеїзованою, а значне збільшення відвідуваності Грузії за останній рік підвищило і рівень грузинської кухні в Петербурзі. У Москві закладів такого формату набагато більше, в Петербурзі тільки починають з'являтися.

Леваном Чхартішвілі

шеф повар

Незважаючи на велику кількість кафе і ресторанів грузинської кухні, порекомендувати хороший заклад дуже складно. За смачною їжею завжди було не соромно покликати в «Хачапурную» на Боровий. Також ресторан « Мелограно »На Петроградської завжди стежить за якістю приготування страв.

грузинська мода

За останні кілька років грузинські дизайнери - поряд з брендами з інших пострадянських країн (насамперед Росії і України) - раптово стали рости і блищати, привертаючи увагу модних критиків і зарубіжних баєрів. Такі імена / назви, як Atelier Kikala, Рия Кебурія, Гванца Джанашия, вже відомі в різних країнах, а про тбіліські Тижня моди (остання пройшла зовсім недавно) все активніше пишуть провідні модні ЗМІ. Варто згадати і відомий бренд Vetements - його заснував грузинський дизайнер Демна Гвасалія (а недавно він також став креативним директором будинку моди Balenciaga).

У Москві магазинів, в яких представлені грузинські дизайнери, досить багато - в Петербурзі з недавніх пір одяг і взуття місцевих брендів можна придбати, наприклад, в « великому »На Петроградці.

Аліна Габдуллина

піар-менеджер магазину «Великий»

У «Великому» представлені такі грузинські бренди, як Matériel, Aka Nanita, Anouki, Tatuna Nikolaishvili, Lalo Cardigans. Надалі плануємо поповнювати список брендів.
У грузинських брендів особливе бачення моди, кожен сезон вони нас надихають. Серед наших постійних клієнтів досить багато любителів грузинських дизайнерів, часто гості запитують про новинки від їхнього улюбленого бренду. Не можна не відзначити і приголомшливе якість виробів.
На мій погляд, грузинську моду відрізняють концептуальний стиль і сміливі поєднання кольорів і матеріалів (наприклад, щільною вовни і ніжною органзи). Кожен бренд - свого роду експериментатор. Одяг грузинських брендів навіть в статиці виглядає динамічно і дуже ефектно. Поступове визнання грузинської моди - наше сьогодення. Думаю, за нею і модне майбутнє.

П'ять брендів, на які варто звернути увагу

Matériel

Найстаріший модний будинок Грузії (з'явився в 1949-му) на початку нульових додав до назви слово Materia і запустив преміум-лінію Matériel. Це свого роду співтовариство молодих і авангардних: в даний час бренд об'єднує трьох дизайнерів - Lika Chitaia, Tiko Paksashvili і Aleksandre Akhalkatsishvili, а також співпрацює з креативним директором Atelier Kikala Ладо Бокучава. Середня ціна за річ - 300 доларів.

Де купити: магазин «Великий», інтернет магазин бренду

Tatuna Nikolaishvili

Ще один бренд з 12-річною історією. Татунь - богиня геометричного крою і драпіровок. Частково - візуально, але не на дотик - її роботи відсилають до японця Issey Miyake, частково - вони самобутні і впізнавані. Середня ціна - 500 доларів.

Де купити: у магазині «Великий», в інтернет-магазинах More Is Love і Fashionassist.me або замовити безпосередньо у дизайнера

George Keburia

Молодий дизайнер створив власний бренд п'ять років тому, а зараз зосередився на носибельність - в той же час трохи футуристичних - речах і супрематичних прикрасах. Середня ціна - 200 доларів.

Де купити: інтернет-магазин More Is Love

Tamta Shindelishvili

Свіжий взуттєвої бренд від випускниці Тбіліської академії мистецтв. Тамта спеціалізується на брутальних рокерських черевиках, в асортименті також чоботи, лофери, сліпони і кросівки. Середня ціна - 250 доларів.

Де купити: безпосередньо у дизайнера з безкоштовною доставкою до офісу в Петербурзі

Anouki

Однойменний бренд дизайнера Анукі Арешидзе, ровесниці Джорджа Кебуріі. Спеціалізується на насичених кольорах, а також незвичних структурах і поєднаннях - одночасно витончених і пафосних: наприклад, всіяні великими намистинами черевики. Середня ціна - 300 доларів.

Де купити: магазин «Великий», інтернет магазин бренду

Грузинська мова

Вивчити (або освіжити в пам'яті) грузинською мовою не виїжджаючи з Петербурга не складе особливої ​​проблеми: є і курси, в тому числі безкоштовні, і індивідуальні заняття з репетиторами. Один з них, студент факультету філософії герценівського університету Рамін Джинчарадзе, виробив власний підхід до викладання. Сам Рамін - з Кутаїсі, древньої столиці Грузії, в Петербург переїхав п'ять років тому.

Рамін Джинчарадзе

викладач

Викладати я почав три роки тому. Перший рік дотримувався академічного схеми і вчив так, як вчили ще мене - змушуючи зубрити все правила. Це грунтовний підхід і прекрасний метод, але я зрозумів, що він не підходить для моїх учнів. В основному до мене звертаються етнічні грузини, які проживають в Петербурзі в другому і третьому поколінні, але у них не зберігся мову.

Завдання у всіх одна: як можна швидше почати говорити, і це цілком досяжно в короткі терміни. Наприклад, досягти рівня B2 за один навчальний рік - цілком реально. Для розмовної мови досить знати невеликий набір правил, пару тисяч слів (які запросто можна вивчити за три місяці) і вловити музику мови. Останнє труднощі не становить: в російській мові ми використовуємо близько 47 звуків, тоді як в грузинському їх 33, один звук - одна буква. Одним словом, для того щоб навчитися читати і писати, російськомовній людині потрібно буде вивчити дев'ять нових звуків, три з них найбільш складні - багатьох лякають (втім, марно).

Грузинську граматику я викладаю в порівнянні з російською - це дозволяє мені використовувати величезну і складну базу російської мови і працювати за допомогою порівнянь, що значно економить час. Матеріал краще засвоюється, тому що приймається не як іноземний, а як свій, тільки з деякими відмінностями. Це дуже важливо! Виходить, що у мене немає учнів «з нуля», вони все «з одиниці». Виняток становлять діти, але до них і підхід інший.

Ми, грузини часто любимо говорити, що у нас своя мовна група, що мова дуже древній тощо. Так, це так, але це не означає, що він дуже складний. Для наочності наведу деякі факти: у нас немає великих і друкованих букв, є тільки один алфавіт, як чуємо, так і пишемо, немає наголосів, немає роду, голосних всього п'ять, частин мови, так само як і в російській, десять, порядок слів в реченні вільний.

Інший місцевий ентузіаст Грузії Ольга Чхарта недавно допомогла організувати безкоштовні мовні курси. Сама Ольга - петербурженка: просто сім років тому приїхала до Грузії, закохалася, вийшла заміж за корінного Тбілісці. Зараз вона живе на два міста: серед іншого, організовує для росіян весілля в Грузії.

Ольга Чхарта

організатор весіль в Грузії

Що стосується курсів грузинської мови, то на даний момент є дві групи. Перша йде другий рік, її організувала викладач Ліана Димитриева - вона за освітою філолог, сама виросла в Тбілісі, колись переїхала до Петербурга і, щоб не забути мову, організувала безкоштовні курси грузинського на базі «підвісні університету».

Я пізно дізналася про ці курсах. Зв'язалася з Ліаною і запропонувала почати нову групу, так як тільки серед мого оточення було багато бажаючих вивчати мову. ми кинули клич в соцмережах , Набралася досить велика аудиторія - 60 осіб. Курси проходять за підтримки Грузинської національно-культурної автономії, їх ведуть не Ліана, а вчитель з грузинської школи в Петербурзі. У групі приблизно половина - грузини, які переїхали сюди або народилися тут, і у них є потреба вивчати мову з нуля. Половина - петербуржці: дівчата, які вийшли заміж за грузин, і люди, які просто люблять Грузію. Є прихильники співака Гели Гураль, які вчать мову, щоб бути ближче до кумира. Ми займаємося по суботах, зараз проходимо перші літери, лист. До нас ще не пізно приєднатися, але доведеться факультативом пройти половину алфавіту. Надалі я планую відкрити розмовний клуб грузинської мови, куди будуть приходити цікаві люди - носії мови, і будемо практикувати мову в інтерактивній формі.

Є щось спільне між петербуржцями і тбілісцями, ми розуміємо один одного з півслова. Коли приїжджаєш в Тбілісі і кажеш місцевому, що ти з Петербурга, створюється враження, що співрозмовник проковтнув ложку меду. Тбілісці відразу починають згадувати радянські часи і то, як було добре. Вони дуже цінували ленінградців, і цей пієтет зберігся - напевно тому між нами більше взаєморозуміння, ніж, наприклад, між тбілісцями і москвичами.

За що любити Грузію

Мабуть, найміцніші зв'язку між Петербургом і Грузією - культурного спрямування в цілому і музичного зокрема. Кирило Іванов (СБПЧ) буквально на днях за допомогою пісні зізнавався в любові Грузії . Грузинська група «Мгзавребі» в минулому місяці зібрала повний зал в клубі «А2». У Петербурзі завжди ніжно зустрічають Ніно Катамадзе - одну з найбільш емоційних представниць джазового спрямування. Нещодавно на російській R & B сцені початку сходити зірка 31-річного Олександра Ломіі (він же Jambazi ) - петербурзького хірурга грузинського походження.

Детальніше ознайомитися з аспектами грузинської культури можна буде 24-29 листопада на фестивалі в Лендоке, який організовує Євгена Казанська.

Незважаючи на те що прізвище моє Казанська, темперамент - 100% Лекішвілі. Це прізвище мого тата, грузинське коріння мені дісталися від нього.

Вперше з темою Грузії з зіткнулася на режисерському факультеті СПбГАТІ. І все. Я закохалася: в грузинське кіно, культуру, колорит. Я захоплююся всім грузинським, особливо людьми - грузинки дуже затишні, теплі, особливі, жіночні. А грузини - майже всі красені. Таких в європейських країнах називають ретросексуалов: сильні, надійні, домінантні. Спробуй в кафе заплатити за свій чай - навіть в голову така дурість не прийде. І це захоплює.

Чим более я вивчаю культуру Грузії, тім краще розумію всю безмежність ее багатства. Дивно, но в процесі создания мультімедійної виставки «Грузія - ожілі полотна» (пройде в рамках «Тижня культури Грузії» 24-29 листопада в «Лендоке». - Прим. Ред.) Ми зіткнуліся з тім, что практично Неможливо найти знімкі картин класиків грузинського живопису в хорошій якості. Їх просто немає в загально доступі, и це неміслімо. Даже Піросмані, найвідомішій на весь світ художник, уявлень в інтернеті дуже скромно, что, на мій погляд, Вкрай несправедливо. Нас врятували Ярослава Білінкіна, співробітніця Ермітажу: у неї Великі архіви грузинського мистецтва, Великі містецтвознавчі знання та велика любов до Грузії. Для того щоб сделать «ожили полотна» цікавімі глядачеві, ми звернули до творчості СУЧАСНИХ художників, таким чином охопілі Величезне годин пласт. Зараз много жівопісців-грузин Працюють в традіційній манері - це соковіті фарби, контрастні кольори, и їхні картини прекрасні. Я вважаю, що нам удалось создать виставку, яка емоційно передает творчість грузинського художників, їх Особливий погляд на світ. Крім мультимедійної живопису, відвідувачі зможуть побачити роботи сучасних художників Левана Мосіашвілі і Елгуджа Тігішвілі - їх нам дала галерея колекційного мистецтва DiDi.

Грузія - це величезний пласт культури: не тільки живопис, а й музика, література заслуговують на увагу. Не кажучи вже про кіно. Нещодавно ми з сином продивлялися стрічку «Кукурудзяний острів» (фільм-відкриття «Тижня культури Грузії». - Прим. Ред.). І синові, хлопчикові, якого немає і чотирьох років, сподобалося це кіно. У ньому мало слів - суцільна краса.

Мені здається, любов до грузинського мистецтва - індикатор смаку. Грузинське мистецтво дуже сердечне, емоційний, мудре. Грузинське кіно не сплутати ні з яким іншим в світі: навіть в самих сумних місцях є трохи гумору, а в веселих - крапелька печалі. Наша програма рясніє культовими стрічками найпотужніших режисерів Грузії: Абуладзе, Параджанова, Кобахідзе. Михайло Кобахідзе, до речі, особисто передав нам свої фільми. Режисер, за творчістю якого я здавала держіспит! Також у нас відбудуться кінопрем'єри, дебюти, в програмі навіть є один унікальний мультик за віршами Бараташвілі в перекладі Пастернака.

Тбілісі і схожий на Петербург, і разюче від нього відрізняється. Грузинська столиця, як і Північна, сильно автомобілізованих - але світлофорів на порядок менше, а пішоходів відразу попереджають: «Бережись автомобіля». На напівстертими зебрах машини пропускають вкрай рідко - і перехожі безстрашно снують в автомобільному потоці. Велосипедистів в Тбілісі дуже мало - при тому, що клімат майже ідеальний, гористий ландшафт катастрофічно неприємний для велопоездок. Блошиний ринок, в Петербурзі сконцентрований все більше у «Питома», в Тбілісі перманентно живе то там, то сям в центрі, досягаючи апогею на Сухому мосту. Особливо вражають рясні розсипи книг, третина яких - радянські видання російською мовою. Побратим нашої «Апрашкі» - тбіліський ринок « дезертірко »- набагато більше (а до недавнього часу - і небезпечніше). У Тбілісі не прийнято замикати парадні, тому, гуляючи по туристичних місцях, можна пхати носа всюди і знаходити прекрасне приховане: наприклад, дивовижні (хоч і обшарпані) інтер'єри колишнього готелю «Лондон» на вулиці Антонелі, 31. Іменем Шоти Руставелі в Тбілісі названа не периферійна вулиця, а центральний проспект. Нарешті, в Тбілісі є власний Мефістофель - дуже схожий на покійного петербурзького з Лахтинська, він прикрашає «будинок з чортами» на Ингороква, 6. Будинок, до речі, зараз ремонтують - збивати чортів начебто нікому в голову не приходить.

Збираючись відвідати Тбілісі вперше, ми не знайшли російських путівників по грузинській столиці ні в Петербурзі, ні навіть в Грузії, не дивлячись на те, що сьогодні на вулицях Тбілісі російська мова звучить чи не на кожному кроці. І не один раз ми чули питання наших туристів до городян і вельми суперечливі відповіді, що провокувало нескінченні дискусії на просторах інтернету.

Путівники ж англійською мовою, видані у вигляді досить куцих буклетів, дають дуже ангажовану інформацію: про окупацію, геноцид і руйнування - причому саме російськими, а не навіть радянськими людьми - всього світлого і грузинського. Хоча свого часу саме Росія фактично врятувала християнську Грузію від мусульманських сусідів, які претендували на її територію, і тільки в складі Російської імперії країна почала реально розвиватися, а Тбілісі став таким же центром культурного життя, як Петербург, Москва чи Київ.

Крім того, велика частина інформації про Тбілісі в інтернеті некоректна і дублює фактичні та історичні помилки від сайту до сайту. Нарешті, ще один фактор, сподвігшій створити путівник у допомогу співвітчизникам, - особливість грузинської писемності красивою в'яззю, через яку, гуляючи по місту, дуже важко зрозуміти, кому варто пам'ятник або скульптура, що за сквер або парк.

Працювати над путівником було досить складно. У Тбілісі на блошиному ринку ми знайшли радянський старий путівник, але, на жаль, почерпнути з нього практично нічого не змогли: актуальність інформації та формат викладу безповоротно застаріли. Часом через неодноразове перейменування вулиць і площ, їх реконструкцій важко було зрозуміти, про що йде мова. Та й сучасні вимоги до путівників зовсім інші. Довелося користуватися архівними матеріалами, дореволюційними описами Тбілісі і Грузії, нарисами, репортажами, а також белетристикою. Ну і, звичайно, використовували особисті враження і розповіді місцевих жителів.

Чому Петербуржцям варто обов'язково поїхати в Тбілісі

За сонцем, так як в грузинській столиці навіть взимку сонячно. Для мене найбільш зручний час року для поїздки - це кінець весни і осінь.

Щоб побувати на перехресті європейської та азіатської культур. Тбілісі завжди був і залишається багатонаціональним і багатоконфесійним містом, чому дуже колоритний і фотогенічний.

Побувати в Театрі маріонеток у режисера Габріадзе, який подарував Петербургу Чижика-Пижика. Подивитися його креативну «п'яну вежу» і оригінальні вистави.

Спробувати автентичну грузинську кухню зі знаменитими винами під мелодійні пісні та грузинські танці. М'ясо, сир, овочі та фрукти в Грузії екологічні, смачні і дешеві.

Познайомитися з дуже симпатичними, доброзичливими і колоритними тбілісцями, які, незважаючи на всі політичні негаразди між нашими країнами, до росіян ставляться прекрасно.

Петербург схожий на Тбілісі архітектурою. Після останнього розорення персами в кінці XVIII століття Тбілісі лежав в руїнах, в місті не залишилося жодної цілої будівлі. Таким його побачили російські війська, що увійшли в Тбілісі. Коли Грузія увійшла до складу Російської імперії, почалося будівництво, для якого викликали кращих петербурзьких архітекторів. За національністю це були італійці, німці, росіяни, поляки. І завдяки їм було відновлено на старих фундаментах, але з іншого архітектурою Старе місто, а також з'явився Нове місто, нітрохи не поступався в пишноті Петербургу з його розкішними дворами, театрами і парками. Недарма протягом двох останніх століть (XIX і XX) тут любили бувати все російські знаменитості: Пушкін, Лермонтов, Лев Толстой, Шаляпін, Рубінштейн, Ахматова, Горький і багато інших. До речі, саме в Тбілісі починали свою кар'єру Георгій Товстоногов, Євген Лебедєв і Булат Окуджава.

фотографії: обкладинка - Shutterstock.com / Magdalena Paluchowska , 1 - Діма Циренщіков, 2 - Діма Циренщіков, 3 - Matériel , 4 - Matériel , 5 - Tatuna Nikolaishvili , 6 - George Keburia , 7 - Tamta Shindelishvili TMT , 8 - Anouki , 9 - Марина Адирхаева, 10 - Shutterstock.com / Yulia Plekhanova , 11 - Shutterstock.com / Lena Ivanova